25 унікальних куточків України, створених природою та людиною 

Україна — це країна тисячі мальовничих та загадкових куточків, які можна знайти всюди. Багато з них мають свою історію і сповнені містичних загадок.

 

Бушанський скельний храм

Де: Вінницька область, Ямпільський район.

 

Барельєф на стіні скелі у заповіднику “Буша” з моменту відкриття у 1824 році є темою дискусій вчених. На гіллястому дереві без листя сидить птах, схожий на півня. Під деревом зображено людину, яка молиться на колінах, а позаду людини на невеликому узвишші стоїть олень. Між ними, у верхній частині твору, розташована прямокутна рамка, надпис у цій рамці лише недавно вдалось відновити: “Азм єсмь Миробог, жрець Ольгов”.

 

Вчені губляться в здогадах щодо часу створення видовбаної на камені картини (існують версії від І до XVI століття нашої ери), авторства та значення зображених на ній живих та неживих предметів.

 

Оконські джерела

Де: Волинська область, Маневицький район.

 

Майже в центрі озерця Окнище розташовані два потужні джерела карстових вод. Вода виходить з-під землі зі значним тиском, утворюючи на поверхні озера два куполоподібні фонтани. Температура води цілий рік однакова — майже 9°С, навіть у суворі зими озеро не замерзало. Особливістю води є те, що вона не піддається газуванню. З часом джерела утворили невелике озеро завглибшки 3 м і площею 0,5 га.

 

Мавринський майдан

Де: Дніпропетровська область, Павлоградський район.

 

Мавринський майдан є комплексом валів, що мають правильну рельєфну форму. З висоти пташиного польоту майдан нагадує форму павука. У центрі цієї споруди розташоване насипне коло, в середину якого ведуть три “входи” та довгі хвилясті вали на зовнішній межі кола.

 

У день весняного рівнодення сонце заходить за горизонт якраз по центру однієї з западин — приблизно так само, як і у Стоунхенджі. Деякі вчені припускають, що степовий майдан є прадавньою обсерваторією.

 

Соледарське озеро

Де: Донецька область, м. Соледарськ.

 

Маленьке озеро на місці соляної шахти є джерелом аномальних явищ. Місцеві дайвери встановили, що чим глибше спускатися на дно озера, тим більше піднімається температура його води. На поверхні вода зазвичай не прогрівається більше 20-25 °С, але на глибині 4-6 метрів температура піднімається до 30-40 °С, а ще глибше вода стає схожою на “рідке скло” і практично непрохідною для аквалангістів.

 

Камінне Село

Де: Житомирська область, Олевський район.

 

Урочище є скупченням великих валунів, які займають близько 15 гектарів лісу, та є одним з найзагадковіших місць України. Існують дві гіпотези виникнення урочища. Згідно з однією, 20 тисяч років тому валуни були принесені льодовиком, за іншою — вони є залишками підніжжя древніх повністю зниклих гір, оголені льодовиком від ґрунтових нашарувань.

 

Багато каменів обрисами нагадують сільські будинки, тут є свій “майдан” зі “школою”, і навіть “церква”.

 

Синє озеро

Де: Закарпатська область, Мукачівський район. Розташоване глибоко в лісі на відстані чотирьох кілометрів від села Синяк.

 

Озеро вулканічного походження, в ньому є 2 вирви — вважається, що це кратери давнього вулкана, заповнені водою. Його живить сірчане джерело. На плаваючих стеблах очерету осідає сірка. Вона надає синювато-блакитного відтінку воді, від чого й пішла назва. Вода в Синьому озері насичена сірководнем, тож у ній не водяться ні риби, ні земноводні, ні комахи.

 

Кам’яна могила

Де: Запорізька область, Мелітопольський район.

 

Світова пам’ятка давньої культури, містить декілька тисяч унікальних стародавніх наскельних зображень — петрогліфів.

 

Великий кам’яний пагорб у степу приваблював давніх людей як явище надзвичайне, фантастичне; його виникнення залишалося для них таємницею. Первісні люди і перетворили його на місце поклоніння своїм богам та здійснення культових обрядів.

 

Манявський водоспад

Де: Івано-Франківська область, Богородчанський район.

 

Манявський водоспад — це один з найвищих водоспадів української частини Карпат. Вода річки Манявка струмує каскадами відразу з трьох водоспадів, разом вони досягають висоти близько 18 метрів. Зверху водоспаду є кілька невеликих уступів (1,5-2м), які нагадують зручні ванни.

 

Біля підніжжя Манявського водоспаду розташоване невеличке озерце. Ходять легенди, що вода в цьому озері має здатність омолодити будь-який організм.

 

Відслонення богуславських гранітів

Де: Київська область, Богуславський район.

 

Це диво природи розташувалося вздовж річки Рось. На схилах її берегів стоять могутні, висотою близько 10-12 метрів, гранітні брили. Ці скелі дуже старі, що надає їм ще більшої цінності і таємничості.

 

Чорне Озеро

Де: Кіровоградська область, Знам’янський район.

 

Озеро оточене болотом “Чорний ліс”, разом з яким є гідрологічною пам’яткою природи України. Його глибину досі достеменно не встановлено — існує версія про подвійне дно, перше з яких утворено гілками та опалим листям. Що цікаво, рослинність навкруги характерна для Полісся, але не для регіону, де зустрічається лісостеп і степ.

 

Мергелева гряда

Де: Луганська область, Перевальський район.

 

Археологічна пам’ятка бронзового віку, розташована неподалік села Степанівка. Основу пам’ятки становить кам’яниста гряда, яка простягається з південного заходу на північний схід. Комплекс, ймовірно, слугував для різних племен цього регіону протягом декількох тисяч років як святилища та поховальні споруди. За попередніми даними, пам’ятник датується IV – II тисячоліттям до нашої ери, тобто належить до періоду пізнього неоліту — бронзи.

 

Стільське городище

Де: Львівська область, Миколаївський район.

 

Городище датується VIII-Х століттям і було одним з центрів білих хорватів. “Велика Хорватія” згадується у книзі візантійського імператора Костянтина Багрянородного “Про управління імперією”. Місто на той час було просто велетенським: укріплена площа сягала понад 250 га, а довжина валів і оборонних стін — близько 10 км. Наприклад, Київ в епоху князя Ярослава Мудрого розташовувався на площі 60 га. Давнє місто було з’єднане з Дністром водним шляхом завдовжки 11 км.

 

Урочище Протіч

Де: Миколаївська область, Первомайський район.

 

Майже упродовж 40 км Південний Буг тече Миколаївською областю у крутих кам’янистих берегах, утворюючи вузьку каньйоноподібну долину з величними гранітними скелями, порожнистим руслом, водоспадами та островами. Гранітно-степове Побужжя — це справжня гірська країна серед Українського степу.

 

Пороги Південного Бугу стали Меккою водних туристів. В урочищі Протіч розташована одна з найкращих в Європі природних трас водного слалому.

 

Вилкове

Де: Одеська область, Кілійський район.

 

Останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впаданням у Чорне море, який отримав назву “Українська Венеція”. Вилкове було засноване три століття тому старообрядцями, незгідними з церковною реформою. Визнаний туристичний центр: будинки на палях, тротуарів практично немає, замість вулиць — канали, особистий і громадський транспорт — човни та катамарани.

 

Кочубеївські дуби

Де: Полтавська область, Диканьський район.

 

Кілька вікових дерев, що збереглися від старовинної діброви, яка оточувала родовий маєток Кочубеїв у Диканьці, мають вік 600-800 років. Зараз залишилось лише 4 дуби, з яких один, незважаючи на лікування, поступово гине.

 

У 1861 році налічувалось 68 дерев, однак до 1940-х років залишилось лише 5. В одне з дерев, яке виділялося найбільшими розмірами (так званий Маріїн дуб, або дуб Мазепи), у 1934 році влучила блискавка і воно згоріло. За народною легендою, саме під цим дубом юна Маруся-Мотря Кочубеївна чекала свого коханого — гетьмана Івана Мазепу.

 

Базальтові Стовпи

Де: Рівненська область, Костопільський район.

 

Геологічна пам’ятка природи — кам’яні стовпи, які місцями мають висоту у кількадесят метрів, каскадом спускаються до чаші, заповненої прозорою і від того неймовірно синьою водою.

 

Яблуня-колонія

Де: Сумська область, Кролевецький район.

 

На околиці міста Кролевець є унікальний об’єкт природно-заповідного фонду України — ботанічна пам’ятка природи “Яблуня-колонія”. Яблуня зростає у вигляді куща, який за площею займає близько 10 арів. У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура, оскільки її вік — понад 200 років. Особливістю яблуні є її здатність до самостійного вкорінення гілками — коли один зі стовбурів відмирає, гілля нахиляється до землі і пускає коріння.

 

Печера Оптимістична

Де: Тернопільська область, Борщівський район.

 

На території Тернопільщини розташована найбільша печера Євразії та найбільша у світі гіпсова печера. Свою назву Оптимістична печера, відкрита у 1966 році, отримала через те, що скептично налаштовані колеги-спелеологи прозвали першовідкривачів “оптимістами”, оскільки не вірили у її розміри. Зараз фахівці нанесли на карту понад 240 км підземних ходів, однак печера досі до кінця не розвідана.

 

Вторинні мінеральні утворення в Оптимістичній мають велику не лише естетичну, але й наукову цінність. Деякі з них є дуже рідкісними, а деякі — унікальними і неповторними.

 

Крейдяні гори

Де: Харківська область, Дворічанський район.

 

“Крейдяні гори” — довга гряда крейдяних пагорбів, що простягнулася на кілька десятків кілометрів у національному природному парку “Дворічанський”. Гори не дуже високі, і на них можна піднятися, тим паче, що краєвид тут відкривається неймовірний — долина річки Оскіл. Кожна гора має свій образ: одна нагадує вулкан, інша — голову індійця. Є навіть такі, що мають печери з довгими коридорами. Цим Дворічанські висоти нагадують Слов’яногірськ.

 

Джарилгач

Де: Херсонська область, Скадовський район.

 

Найбільший острів України, який розташований неподалік курортних центрів Скадовськ та Лазурне — заповідна зона, велика кількість місцевої флори та фауни занесена в Червону Книгу України. На острові можна побачити благородних оленів, в прибережних чагарниках рогозу й очерету ховаються муфлони. На острові багато лисиць, оскільки на них ніхто спеціально не полює, і вони бігають навіть удень.

 

Острів — прекрасне місце для любителів “дикого” відпочинку. Ідеально чисте море, безлюдні піщані пляжі та практично повна відсутність людей.

 

Бакота

Де: Хмельницька область, Кам’янець-Подільський район.

 

Бакота — затоплене містечко. Вперше згадується в літописі 1024 року. Перша згадка про скельний чоловічий монастир зафіксована у київській Книзі 1362 року, де той згадується як “давно існуючий” — у монастирських печерах люди ховались під час набігів татар.

 

Історія Бакоти закінчилася в 1981 році, коли під час будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселене в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою. Що цікаво — середньорічна кількість тепла на 1 кв. м. тут рівнозначна ялтинській, оскільки скелі і ліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків.

 

Буцький каньйон

Де: Черкаська область, Маньківський район.

 

Живописний каньйон на річці Гірський Тікич. За красиві краєвиди це місце ще називають “Маленькою Швейцарією”. Саме тут була розташована перша гідроелектростанція, побудована на території України. Наразі залишились лише руїни ГЕС. Неподалік є і рукотворний водоспад Вир.

 

Буковинські водоспади

Де: Чернівецька область, Путильський район.

 

У районі села Розтоки розташована одна з перлин Карпат — ландшафтний заказник “Буковинські водоспади”. Тут, трохи вбік від річки Черемош, за течією її притоки Смугарів, розташований цілий каскад водоспадів. Уздовж 2-х кілометрів змінюють один одного відразу сім водоспадів з різною потужністю і висотою — від 3 до 19 метрів.

 

Деснянська оболонь

Де: Чернігівська область.

 

Деснянська Оболонь — унікальний заповідний об’єкт із більш ніж трьома десятками річок. Деснянська Оболонь — це справжня знахідка для любителів риболовлі, адже тут налічується близько 35 видів риб, серед яких є і вельми цінні: сазани, соми, вугри, стерляді і марени.

 

Співочі тераси

Де: Харківська область, Краснокутський район

 

«Співочими терасами» називають незвичайний фруктовий сад у вигляді великого амфітеатру. Цей амфітеарт під відкритим небом відомий своїми дивовижними акустичними властивостями. Справа в тому, що у цегляні стіни тут вмуровані спеціальні труби різної величини і з різних металів. Через них і проходить звук, створюючи особливий ефект. Тому складається враження, ніби самі тераси видають мелодії. Це архітектурна пам’ятка кінця ХІХ століття, з усіх боків обросла фруктовими деревам.

 

Джерело: Телеканал новин “24”

Унікальний дендропарк «Софіївка» – неповторне творіння любові, природи і мистецтва, Умань 

Здається, колись давно саме тут мешкали грецькі боги і герої міфів, тут відтворені сюжети відомих «Іліади» і «Одіссеї»… В античних колонах, старовинних фонтанах, порослих мохом кам’яних скульптурах живе образ міфічного, таємничого, вічного. Запрошуємо у мандрівку дивовижним садом екзотичних рослин і античних статуй, дзвінких струмків і водоспадів, романтичних алей і фонтанів. Запрошуємо у «Софіївку».

На честь коханої Софії

 

Один із найкрасивіших дендрологічних парків Європи, що розкинувся у старовинному містечку Умань, носить красиве жіноче ім`я. За легендою, юну гречанка, куплена на ринку Стамбулу, привезли в Україну як бранку. Згодом Софія зачарує своїм шармом не одного знатного чоловіка. Її вроду оспівуватимуть прозаїки і поети, а сучасники назвуть першою красунею Європи.

 

Парк «Софіївка» створювався як весільний подарунок відомого магната Станіслава Потоцького своїй нареченій – тій самій Софії. (Кажуть, будівництво парку коштувало графу астрономічної суми в 15 млн злотих.) Було це наприкінці XVIII століття.

 

Зі всього світу сюди почали звозити екзотичні рослини. Штучні басейни, ставки, водоспади та навіть підземна річка наповнили своїми водами раніше вкриту ярами землю. Спеціально створені скелі і гроти стали природною окрасою території. Цілих 6 років чаклували руки майстрів, поки не перетворили пустині простори на сад дивовижної краси.

 

Українська Еллада

 

Сьогодні тут росте понад 3000 видів дерев і кущів. Є свої озера, водоспади, джерела і фонтани. Парк «Софіївка» неможливо описати кількома реченнями. Це ціла жива країна. Тут розкинувся широкий Англійський парк, поряд з партерним амфітеатром і оранжереєю. Тут є свої Єлисейські поля, численні острівки на ставках з мостами, алеї, колони і статуї… Загалом дендропарк займає площу близько 170 гектарів.

 

Уманський дендрологічний парк називають Елладою в мініатюрі. Здавна усе тут нагадувало про Грецію – батьківщину прекрасної Софії. У XVІІІ столітті парк задумували як ілюстрацію до найвідоміших поем Гомера. Тож можна побувати у гротах Каліпсо, Діани чи Венери, побачити озеро Ітака та терасу Муз, статуї грецьких богів. А підземна річка парку веде у похмуре царство Аїда. Кажуть, Софія сама любила плавати нею у човні, при чому рухалася тільки у зворотному напрямі: від смерті до життя.

 

Чарівний парк

 

«Софіївка» названа одним із Семи чудес України і вважається справжнім шедевром світового садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ століть. На честь цього творіння природи свого часу навіть було названо планету – «Софіївка».

 

За словами відвідувачів, дендропарк має багато чарівних місць (у всіх значеннях цього слова): не лише вражаючих красою, а й здатних виконувати бажання. Попросити чого завгодно можна біля гроту Щастя чи Великого водоспаду, а великі кам`яні вежі біля центрального входу благословляють шукачів взаємного кохання. До речі, їх прикрашає вінець, такий самий, як у храмі давньоримської богині Вести в італійському містечку Тіволі. Кожен куточок парку має свою історію.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:

Черкаська область, місто Умань, вул. Київська, 12-а

GPS:

48.7612698° 30.2352599°

Контакти:

Сайт: sofiyivka.org.ua

Телефон: +38 04744 363 19.

Поради бувалого мандрівника:

Дістатись до «Софіївки» нескладно: з київських вокзалів регулярно відправляються маршрутки у цьому напрямі. Сезон у дендропарку екскурсій триває із травня по жовтень, тож поспішайте!

 

Джерело: http://vsviti.com.ua/

Красота по-африкански. Лучшие образцы племенной моды

Мода, словно пандемия, охватила мир. Безусловно у каждого народа существуют свои индивидуальные понятия красоты, однако каждый желает быть замеченным. Стоит также отметить, что моде удалось просочиться в такие уголки Земли, куда даже не успела проникнуть цивилизация. Итак, речь пойдёт о коренных народах Африки, которым не чуждо понятие «стиля», правда в своём уникальном понимании.

http://supercoolpics.com

Самые высокие сооружения в истории человечества

Со времён появления первых цивилизаций человек стремился к строительству всё более высоких и величественных сооружений. Начиналось всё с колонн и курганов, а сейчас это сверкающие небоскрёбы, высота которых скоро достигнет 1000 метров. В обзор попали самые высокие сооружения своего времени за последние 12 000 лет истории человечества. Ниже по тексту в скобках указаны годы, в интервале которых каждое сооружение являлось самым высоким в мире.

За материалами сайта http://supercoolpics.com

Окаменелые водопады Мексики

В мексиканском штате Оахака над густыми лесами долины близ одноименного города возвышаются уникальные скальные образования Иерве-эль-Агуа. Они в точности выглядят как водопады, только с неподвижными струями. Эта достопримечательность поражает очевидцев своей неповторимостью и красотой, ведь не каждый день встречаешь окаменелые водопады.


Иерве-эль-Агуа в переводе с испанского означает «кипящая вода». Своё название местность получила благодаря наличию горячих источников. Поэтому «струи» являются не чем иным, как сталактитами, сформировавшихся в течение многих лет.

http://supercoolpics.com

Национальный парк Банф. Природная достопримечательность Канады

Канада — страна густых хвойных лесов. На сегодняшний день на её территории насчитывается 36 национальных парков и 8 национальных парковых резерваций. Самым старым и по праву одним из самых красивых считается Национальный парк Банф в провинции Альберта. «Визитной карточкой» парка является ледниковое озеро Луиз с ярко-голубой окраской воды.

Посетители Банфа имеют возможность остановиться в одном из множества отелей. Здесь для туристов была создана целая индустрия развлечений, среди которых катание на собачьих упряжках и лошадях, пешие и велосипедные прогулки, альпинизм, рафтинг. Любители лыжного спорта могут остановиться на горнолыжной базе

http://supercoolpics.com

Озеро-мечта


Путешествие к озеру Комо начинается с перелета над Альпами. В ясную погоду вершины похожи на снежные острозубые капканы в розоватой рассветной дымке. Одна горная гряда за другой — словно стражники озер, заточенных в белых чертогах. После того как самолет мягко приземлится в Милане, потребуется еще чуть больше получаса, чтобы добраться на электричке до курортного городка Комо, где удивительным образом сочетаются девственная красота природы и роскошь светской жизни, инновации и бережно хранимые традиции.

Самое глубокое озеро Италии протяженностью 47 километров по праву считается одним из живописнейших мест в мире. Несмотря на постоянный поток туристов — миллион в год, — неповторимое уединение и красота природы Комо остаются визитной карточкой региона. Может, именно поэтому здесь решил купить виллу Джордж Клуни, который время от времени заезжает на мотоцикле в небольшие местные поселения, чтобы попробовать, насколько хороша традиционная для «горной кухни» кукурузная каша. Может, именно поэтому режиссер Джордж Лукас выбрал Комо для работы над вторым эпизодом «Звездных войн» — здесь снимались все сцены, разворачивающиеся на планете Набу.

Людей много, а мнение одно: озеро Комо вдохновляет и окрыляет. Причем окрыляет в прямом смысле. В древнем и современном городке Комо с 1930 года действует аэроклуб, где можно научиться летать на гидроплане или просто совершить экскурсию над озером.

Во время полета самые любопытные, получив несколько ценных указаний капитана воздушного судна, смогут приступить к исполнению обязанностей пилота. Штурвал в руках — гидроплан чувствительнее любого автомобиля. Вот как, оказывается, возникают «воздушные ямы» и как захватывает дух на крутом вираже. Времени хватит, чтобы в ясную погоду насладиться альпийскими вершинами, бескрайней озерной гладью, домиками, утопающими в зелени, или в пасмурный день подняться выше облаков, чтобы увидеть укутанные туманом горы. Полет на гидроплане уж точно подарит восторг и здоровый адреналин.

РОДИНА БАТАРЕЙКИ

Комаски, жители Комо, гордятся не только удивительной природой озера, но и своими земляками. Например, знаменитый физик Алессандро Вольта, придумавший батарейку, родился в 1745 году в этом городе и был отдан в горное поселение Брунате кормилице, чей муж делал барометры. В шутку здесь поговаривают, что Вольта впитал любовь к физике с молоком кормилицы.

Подняться в Брунате на фуникулере, который в этом году отмечает 120-летие, стоит не только ради прогулки по уютным улочкам, но и для того, чтобы насладиться потрясающей панорамой озера и центральной части города, основанного по распоряжению Юлия Цезаря в 59 году до н. э.

Сегодня исторический центр города Комо свободен от автомобилей — их въезд сюда запрещен. По узким мощеным улочкам итальянцы передвигаются на велосипедах, а многочисленные туристы — пешком, заглядывают в бутики и читают книжки в светлых двориках-патио. Можно присесть на ступеньки или бордюр — чисто, как в музее под открытым небом. А если захочется в настоящий музей, то свои двери приветливо откроют музеи шелка, кружева и дерева. Каждый из них — кладезь идей, технологий и творчества, вызывающий желание заняться прикладным искусством либо купить необычную дизайнерскую вещь.

«В сумерках, когда все погружается в дремоту и музыка колоколов, созывающих к вечерне, медленно плывет над водой, начинает казаться, что такой рай светлого покоя можно найти только на озере Комо», — пишет Марк Твен в «Простаках за границей». Оказавшись в XXI веке в этом городке на севере Италии, мыслями переносишься в век XI, глядя на балкончик под названием «парлера» — место, откуда совет старейшин оглашал указы и название которого родственно слову «парламент». Или в XIX век, когда центральная площадь Кавур была портом. Теперь многочисленные катера и яхты — лишь напоминание о портовой суете. Впрочем, о былых временах и постройках здесь еще говорят фрески и названия. Например, отель Posta («Почта») раньше служил местом отдыха для почтовых извозчиков.

Летом прошлого года Городскому театру (Teatro Sociale) исполнилось 200 лет. Богатые люди Комо под председательством Алессандро Вольты построили «храм культуры» на свои средства. Сегодня театр частный, каждая ложа принадлежит отдельной семье, но остальные жители и гости Комо также могут посещать представления — оперу, драму или балет, за вполне разумную плату в 40–50 евро. Интерьеры XIX века возвращают современников в эпоху безмятежной роскоши уютного курорта. 

А каково оказаться на древнеримской арене в эпицентре красочного зрелища? Волнующе, интригующе и… вполне реально! Ежегодно театр организует фестиваль «Комо — город музыки», в котором задействовано более 500 человек: жители провинции Комо, профессиональные певцы, танцоры и оркестр. Каждое лето в дни фестиваля внимание гостей и горожан приковано к грандиозной опере под открытым небом на древнеримской арене, рядом с которой построен театр, а также к небольшим представлениям на рассвете в садах прибрежных вилл и в горах под лучами закатного солнца.

В перерывах между представлениями можно позволить себе бокал вина в ресторане Sociale, названном в честь театра. На втором этаже заведения вы увидите расписной фриз и камин с лепными статуями XVII века. Гурманы здесь наслаждаются традиционным ризотто с оссобуко или рыбой, выловленной в озере. Подобные заведения в Комо хороши тем, что представляют собой семейный бизнес, а это значит, что везде, от небольшого кафе до именитого ресторана, ощущается уютная, почти домашняя атмосфера.

К слову, итальянские повара готовят с любовью. Интересно, что именно итальянец Мартино де Росси из Комо, самый знаменитый повар XV века, стал первым, кто начал собирать кулинарные рецепты. Мартино объездил всю Италию, служил поваром при дворе в Милане, затем в Ватикане, а потом написал «Книгу о кулинарном искусстве». Он произвел революцию в поварском деле, отказавшись от обилия специй, которыми «забивается» истинный вкус блюд. Местные травы — мята, розмарин, майоран, шалфей и фенхель — придают кушаньям куда более богатый аромат, и итальянцы до сих пор прислушиваются к мнению авторитетного эксперта. 

Побывать на Комо и не устроить вояж по местам съемок любимых фильмов — значит упустить добрую треть всех озерных сюжетов, ведь любоваться красотой расписных фасадов вилл лучше всего с палубы прогулочного катера. Итак, представляем себя в роли Джеймса Бонда и движемся, рассекая волны, к вилле Балбьянелло, которая в фильме «Казино Рояль» 2006 года послужила местом для физической и духовной «реинкарнации» агента 007. Оттуда, как и чопорные англичане из комедийной мелодрамы «Месяц у озера», направимся в Белладжо — здесь лучшие пляжи и самые романтичные кафе, маленькие лодочки, качающиеся на волнах, и дух традиционного аристократизма. 

Вилла Сербеллони в Белладжо, ныне гранд-отель, — место с уникальной энергетикой, где бывали известные всему миру личности: политики Джон Кеннеди и Уинстон Черчилль, художники Леонардо да Винчи и Эдгар Дега, музыканты Артуро Тосканини и Джакомо Пуччини, актеры Роберт Де Ниро и Адриано Челентано и многие другие уважаемые исторические и культурные фигуры.

Наслаждаясь молекулярной кухней в «мишленовском» ресторане виллы, можно случайно встретить голливудскую звезду или увлекательно пообщаться с управляющим отеля, которого вот уже 29 лет встречают и провожают восторженные взгляды отдыхающих. И не важно, знаете ли вы итальянский или английский — здесь понимают по-русски.

МИСТИКА И ОЧАРОВАНИЕ

Можно отыскать на Комо и мистические места. На левом берегу озера вдали от поселений расположилась вилла Плиниана XVI века. Свое имя она получила в честь Плиния Младшего, родившегося здесь в I столетии н. э. — племянника Плиния Старшего, тоже уроженца Комо, адмирала древнеримского флота и редкого эрудита, написавшего «Естественную историю», самую полную энциклопедию древности объемом 36 томов. Комаски настолько гордились своими земляками, что разместили фигуры язычников Плиниев на фасаде городского кафедрального собора Санта-Мария Ассунта.

Плиниана построена у внушительного водопада, который приводит в действие огромное водное колесо. По легенде, один из хозяев виллы благодаря этой «машине-убийце» расправлялся с неугодными ему гостями. Предлогом подняться по винтовой лестнице для «милого посетителя» было приглашение полюбоваться самой яркой звездой. Замечтавшийся о небесных светилах несчастный проваливался через открывающийся люк лестницы в пасть «мясорубки». Сегодня на вилле никто не живет, однако поговаривают, что здесь все еще слышны стоны призраков.

Какая вилла на озере Комо самая красивая? На это звание претендуют десятки архитектурных шедевров. Одна из них — построенная в конце XVII века вилла Карлотта, вокруг которой в совершенной гармонии одновременно зацветают камелии, рододендроны и азалии. Высокогорный вид рододендрона в ботаническом саду виллы создает особый микроклимат. В пышных кронах деревьев и тенистых аллеях, в изобилии цвета и легкости проявляется эпоха романтизма. Вилла может похвастаться большой коллекцией экзотических растений — австралийскими папоротниками и кавказскими вязами, чилийскими пальмами и японскими камелиями. 

Сады площадью 7 гектаров открыты с марта по октябрь, стоимость посещения — 9 евро, а впечатлений хватит, пожалуй, на всю оставшуюся жизнь. Это излюбленное место для проведения свадеб и романтических свиданий.

Прогуливаясь по Комо, невозможно обойти вниманием витрины, где разноцветными волнами красуются местные шелковые изделия. Музей шелка, открытый в 1990 году, рассказывает о специфике производства шелковой ткани начиная с XV века, когда жителей обязывали выращивать тутовые деревья специально для кормления тутового шелкопряда, до сегодняшних дней. Из одного кокона шелкопряда получается до полутора километров шелковой нити. Любопытно, что во время Первой мировой войны здешний шелк использовали для изготовления парашютов. Существовали даже специальные машины, которые проверяли нить на прочность.

В копилку интересных итальянских фактов добавим еще один. Оказывается, сюда привозят из Венеции отслужившие свой десятилетний срок деревянные причальные столбы, изъеденные морскими червями, и изготавливают из них потрясающие украшения и даже обувь. Этим занимается итальянская компания Riva 1920. Еще итальянцы могут похвастаться производством эксклюзивной мебели из древнейшего хвойного дерева каури, которое растет в Новой Зеландии — там в шахтах добывают деревья возрастом до 50 тысяч лет. Несмотря на века, проведенные под землей, древесина не окаменела, и из нее получаются красивые столешницы с золотистыми прожилками. Под опекой мебельной компании находится большой музей дерева, где можно увидеть не только уникальные экспонаты из каури и модные интерьерные решения, но и коллекцию велосипедов всех времен. Владелец музея, как и многие жители провинции Комо, неравнодушен к этому экологичному виду транспорта.

Без преувеличения, в Италии в принципе невозможно встретить абсолютно равнодушного человека. Комаски с удовольствием покажут дорогу и составят компанию до места назначения, даже если не понимают по-английски и даже если вам не по пути. В такой ситуации улыбка, жесты и чувство юмора помогают найти общий язык, поэтому можно смело отправляться знакомиться с неизведанными местами.

Если вы решите отдохнуть на озере Комо, вам непременно захочется продлить отпуск хотя бы еще на один день, чтобы снова встретить теплый рассвет, ощутить южный ветер «брева» и за чашечкой кофе произнести «буон джорно». Еще на одну ночь, чтобы насладиться отражением рая в тихой воде озера и прогуляться по набережной, вдыхая полной грудью чистый горный воздух легкого вечернего ветра «тивано». Чтобы еще раз проводить взглядом гидроплан в небе и прокатиться на велосипеде по улочкам Комо. Северная предальпийская Италия в любое время года подарит незабываемые моменты, исполнит мечты и увлечет настоящими приключениями. 

http://discovery-russia.ru

Грузія туристична

Грузія, це неймовірно красива країна! Широкі рівнинні простори, гірські вершини, живописні пейзажі рік, водоспадів та лісів.

Країна з 3 тисячорічної історією, з цікавою культурою, побутом та глибокими традиціями заворожує з першого погляду.

Фото http://travelgeorgia.ru

Око Сахари

Унікальне утворення Гуель-Ер-Рішат, яке назвали оком Сахари, розташоване на південному сході цієї великої пустелі, у Мавританії. Діаметр "ока" складає 30-50 кілометрів, тому повністю його можна побачи
Око Сахари

Унікальне утворення Гуель-Ер-Рішат, яке назвали оком Сахари, розташоване на південному сході цієї великої пустелі, у Мавританії. Діаметр "ока" складає 30-50 кілометрів, тому повністю його можна побачити лише з космосу. Мало того, що Око Сахари величезних розмірів, він ще й дуже давнє. Вчені говорять, що в Структурі Рішат найбільш старому кільцю налічується від 0,5 до 0,6 млрд. років.Раніше вважали, що дана структура - кратер від падіння метеорита. Однак ця гіпотеза не відповідає наявним фактам, оскільки у "ока" пласка форма дна, і воно не містить гірських порід. Це суперечить результатам, які повинні були б спостерігатися після ударної взаємодії. Не можна говорити і про вулканічний вплив, оскільки тут відсутній купол із вивержених або вулканічних порід. Остання версія, до якої зараз схиляються учені, - це результат ерозії після підняття ділянки земної кори. Ерозія верств зробила "око" рельєфним, і на ньому з'явилися круги. Центр об'єкта складається з кременистої брекчії і має діаметр близько трьох кілометрів. Осадові породи в центрі "ока" належать до пізнього протерозойського періоду, а по краях - піщаник ордовицького періоду.Досить довгий час структура Рішат служила орієнтиром для космонавтів на орбіті, тому що представляла добре видимий об'єкт на великому просторі нічим не примітної пустелі. До початку космічної ери Структура Рішат була невідома, адже саме космонавти вперше виявили цей величезний очей, який дивився прямо на них.

Джерело  http://www.geograf.com.ua



Спейс-Нідл символ міста Сіетл

Фото Space NeedleСпейс-Нідл — сама визначна пам'ятка на північному заході узбережжя тихого океану США й символ міста Сіетл, штат Вашингтон. Вежа розташована на території Seattle Center - виставкового комплексу, що було побудовано для всесвітньої виставки 1962 року, приблизно 20 тис. людей під час проведення в один день піднялися на вежу; 2, 3 мільйони відвідувачів — усього під час роботи Всесвітньої виставки. Тепер вежа перебуває в приватному володінні.Споруда становить 184 метра висотою й 42 метра шириною в самій широкій крапці й вагою 9 550 тонн. Вона збудована так, що витримує ураганний вітер зі швидкістю вітру до 310 км/год і землетрусу до 9,1 бала; вежу обладнано 25 громовідводами.


Особливістю вежі є оглядовий майданчик на висоті 159 метрів, ресторан Skycity(Небесне місто) і магазин подарунків. З вершини вежі можна побачити не тільки центр Сіетла, але також Каскадні гори й вулкан Маунт-Рейнір, залів Еліот і навколишні острови.
На світлинах Сіетла, Спейс-Нідл часто показують на передньому плані, іноді при цьому здається, що вежа піднімається над усіма іншими хмарочосами міста. Багато, потрапивши в місто вперше, дивуються, бачачи справжній розмір конструкції.
Фото вежі знизуЕдвард Карлсон, голова правління Всесвітньої виставки в Сіэтлі 1962 року, людина, далека від мистецтва й дизайну, раптово загорівся ідеєю створення вежі. Проведений конкурс виграв архітектор Джон Грем. Конструкція нагадує сталеву вишку, на яку приземлилася літаюча тарілка. З оглядового майданчика вежі можна побачити всі чудові околиці Сіетла – і Каскадні гори на сході міста, і гірський хребет Олімпік на заході, і, зрозуміло, Тихий океан. Але є там, крім Тихого океану, ресторан, що ще й обертається, за назвою "Небесне місто", який робить один оберт рівно за 47 хвилин, і магазин сувенірів, на які можна не тільки помилуватися.
З тих пір в літаючий тарілці, що зависла над Сіетлом, народ відпочивав там у двох ресторанах: першому, що носить дотепну назву " Вушко голки", і в іншому з романтичною назвою – "Смарагдова сюїта". Але в 2000 році вони були закриті на користь нового закладу, "Небесного міста". І говорять, що це – найбільший ресторан на всьому узбережжі, із самим вишуканим меню. Можна ще сказати: і самий модний.

Оглядовий майданчик і всі заклади вежі настільки великі, що здатні вмістити всіх бажаючих. Однак на все є свої обмеження – і в ліфти влізти можуть далеко не всі відразу. Число гостей настільки велике, що їм іноді доводиться годину-другу нудитися в черзі до ліфта, щоб потрапити на оглядовий майданчик. Ну що ж, на те вона і головна міська визначна пам'ятка! Тому отримавши візу в СШАвідвідайте Сіетл.

 

 

Ночний Сіетл вежа Спейс-Нідл

Джерело  http://chudesa-svitu.org.ua

Стоунхендж

Стоунхендж є однією з найбільш відомих мегалітичних споруд не тільки Англії, а й світу є Стоунхендж. Купуючи тур в Англію – обов’язково ознайомтесь з нашою статтею.

До сьогоднішнього дня тривають дискусії вчених щодо часів її появи, народу, який збудував цю споруду та її призначення. За своєю будовою Стоунхендж являє складний комплекс до якого входять не тільки різного розміру та маси мегаліти, а й вали, рви, лунки засипані товченою крейдою. До комплексу веде алея оточена з двох боків валами. Туризм Великобританії дуже розвинений, тому ви з легкістю зможете знайти це місце.

Вчені вважають, що будівництво Стоунхенджа велося в три етапи і тривало з 3500 по 1100 роки до н.е. Зрозуміло, що такий поважний вік споруди відкидає ідею того, що її збудували друїди. А відношення Мерліна до створення Стоунхенджа залишається цікавою легендою.Зараз дуже важко визначити яке значення мала будівля в ті давні часи. Археологічні дослідження, що проводяться його території та в околицях дозволяють припустити, що він відігравав роль давнього кладовища. Так, вчені виявили що вміст так званих лунок Обрі складається не лише з товченої крейди, а й людських кісток, які пройшли кремацію. На території Стоунхенджа під час проведення розкопок були знайдені і знаряддя праці за допомогою яких виконувалися будівельні роботи.

 

Джерело http://chudesa-svitu.org.ua

 

Праздник шоколада во Львове

Шестой по счёту национальный праздник шоколада прошел во Львове. Шоколадное мероприятие продолжалось целых четыре дня, с 14 по 17 февраля, и проходило во Львовском Дворце искусств.

В этом году дни праздника шоколада подобрали очень удачно. 14 февраля как раз совпало со Днём всех влюблённых.

Кондитеры и любители сладкого съехались во Львов со всей Украины и с других дружественных государств.

Львов начали называть «Вторая европейская столица шоколада», первая столица, конечно же, в Швейцарии.

В этом году на празднике шоколада выделили целый павильон для «EuroChocolate» — самого большого шоколадного фестиваля мира, который проходит в Перудже, Италия.

На празднике были счастливы все — даже шоколад.

Компания «Леополис шоколад и трюфели» представила самые оригинальные изделия из шоколада. Их шоколад отличался неповторимым дизайном и широким ассортиментом подарочных изделий из цельных кусков шоколада.

На втором и третьем этажах профессиональные шоколатье проводили мастер-классы по созданию скульптур из вкуснейшего шоколада.

Замечательный амурчик в виде маленького рыженького и кудрявенького львёнка со стрелой. Львовяне отлично и очень умело используют свой бренд под названием «Львов».

Во Львове, на площади «Рынок», появились влюбленные львята, как раз к празднику Дня Всех Влюблённых.

Кондитеры со всей Украины, а также из России, представляли новые рецепты и формы различных бисквитов, конфет, трюфелей и конечно шоколадных изделий.

Шоколадные фонтаны были почти на каждом столе и шоколад лился реками, водопадами и ручейками.

Всемирный День шоколада празднуют 11 июля, но несмотря на это в разных странах, почти ежемесячно, проходят фестивали шоколада. Самые настоящие праздники для сладкоежек!

В первый же день праздника жители и гости Львова съели больше ДВУХ тонн шоколада.

Вкуснейший фруктово-шоколадный шашлык. Шоколадное фондю, если желаете.

Главным героем праздника стал двухсоткилограммовый шоколадный лев, гордость города.

Эклеры были с нежным сливочным кремом.

Карамельный рай представил большие печёные яблоки в карамели и с различными присыпками.

Шоколадные сердечки с пожеланиями для влюблённых на загадочном языке.

«Львовская мастерская шоколада» - известный на всю Украину шоколадный бренд.

Натуральный шоколад, пробуй сколько душа пожелает.

Львовский горячий шоколад, сказочный Львов, да с «файною львівською кавою», это ли не лучшее празднование дня влюблённых или своего Дня рождения

На третьем этаже встретились клоуны, именно тут проходили различные конкурсы и соревнования, как для детей, так и для взрослых.

Шоколадную стружку, отлетавшую от мастеров, посетители с удовольствием уплетали за две щеки.

После долгих часов шоколатье получился настоящий шоколадный город.

На втором этаже бесконечно женили всех, кто хотел жениться. Каждой паре после публичного и взаимного признания в любви выдавали сертификат, что они сыграли шоколадную свадьбу, а также шоколад «Свиточ» и бутылочку сухого вина.

На первом этаже работала шоколадная почта, где каждый желающий мог отправить домой открытку с праздника со словами «Из Львова с любовью».

Шоколадные конфеты.

Шоколадные пирожные.

На третий день праздника прошёл второй чемпионат кондитеров-любителей «Домашний кондитер». Они представляли свои кулинарные таланты и семейные рецепты шоколадной выпечки.

Шоколатье за работой, создают скульптуры из больших кусков шоколада.

Шоколадные лампочки.

Сало в шоколаде!

Шоколадные конфеты.

Шоколадные конфеты с различными начинками.

Маленькие шоколадные фотоаппараты. Насыпьте пожалуйста 10ть фотоаппаратов.

Праздник получился очень домашний, уютный и влюбленно-семейный, с оригинальной развлекательной программой. Праздник получился таким изумительным, отличной идеей было то, что организаторы совместили его праздником Днём всех влюблённых. Обязательно посетите Праздник шоколада во Львове в следующем году.

 

Джерело http://shoko.by/shoko-news

Камасутра в камне: эротические храмы Кхаджурахо в Индии (фото)

В центре индийского штата Мадхья-Прадеш расположен небольшой городок Кхаджурахо. Вроде бы самый обычный индийский город, со своей историей, культурой и традициями. Один из тысяч себе подобных. Но вот только Кхаджурахо является одним из самых массовых туристических направлений в Индии.

А все из-за того, что изюминку и колорит этому месту придает удивительный храмовый комплекс, который был построен более тысячи лет назад.

Все внешние стены двадцати двух храмов украшены тысячами реалистичных скульптур, которые изображают эротические сцены. Сегодня храмы шутя называют камасутрой в камне. Некоторые скульптурные сцены имеют порой откровенно порнографический характер. Однако внутри храмов таких скульптур нет.

Храмовый комплекс Кхаджурахо был возведен приблизительно между 950-м и 1050-м годами нашей эры (точная дата построения неизвестна). Первоначально храмов насчитывалось 86, но до нашихдней уцелело только 22.

После 1300-го года храмы были преданы забвению. И только в 20 веке храмы были вновь «открыты», отреставрированы и получили признание.

Сегодня храмы Кхаджурахо — объект Всемирного наследия ЮНЕСКО.

Как добраться:

На самолете – ближайший аэропорт находится в 5 километрах от города. Сюда летают самолеты Air India и Jet Airways из Дели, Мумбая и Варанаси.

На поезде:

Дели-Каджурахо № 2448, название поезда +U P SMPRK KRNTI , отправление из Дели с вокзала H NIZAMUDDIN в 21:35, прибытие в Каджурахо в 07:50 следующего дня, поезд ходит по вторникам, пятницам и воскресеньям.

Обратный поезд Каджурахо - Дели № 2447A (+KURJ NZM EXP ) из Каджурахо уходит в 18:15, в Дели (H NIZAMUDDIN) приходит в 05:25, поезд ходит по понедельникам, средам, субботам.В центре индийского штата Мадхья-Прадеш расположен небольшой городок Кхаджурахо. Вроде бы самый обычный индийский город, со своей историей, культурой и традициями. Один из тысяч себе подобных. Но вот только Кхаджурахо является одним из самых массовых туристических направлений в Индии.

А все из-за того, что изюминку и колорит этому месту придает удивительный храмовый комплекс, который был построен более тысячи лет назад.

Все внешние стены двадцати двух храмов украшены тысячами реалистичных скульптур, которые изображают эротические сцены. Сегодня храмы шутя называют камасутрой в камне. Некоторые скульптурные сцены имеют порой откровенно порнографический характер. Однако внутри храмов таких скульптур нет.

Храмовый комплекс Кхаджурахо был возведен приблизительно между 950-м и 1050-м годами нашей эры (точная дата построения неизвестна). Первоначально храмов насчитывалось 86, но до нашихдней уцелело только 22.

После 1300-го года храмы были преданы забвению. И только в 20 веке храмы были вновь «открыты», отреставрированы и получили признание.

Сегодня храмы Кхаджурахо — объект Всемирного наследия ЮНЕСКО.

Как добраться:

На самолете – ближайший аэропорт находится в 5 километрах от города. Сюда летают самолеты Air India и Jet Airways из Дели, Мумбая и Варанаси.

На поезде:

Дели-Каджурахо № 2448, название поезда +U P SMPRK KRNTI , отправление из Дели с вокзала H NIZAMUDDIN в 21:35, прибытие в Каджурахо в 07:50 следующего дня, поезд ходит по вторникам, пятницам и воскресеньям.

Обратный поезд Каджурахо - Дели № 2447A (+KURJ NZM EXP ) из Каджурахо уходит в 18:15, в Дели (H NIZAMUDDIN) приходит в 05:25, поезд ходит по понедельникам, средам, субботам.

Джерело  http://travel.tochka.net

Прага Собор Святого Віта

Собор Святого Віта з його високими шпилями видно з усіх частин Праги. Це один з найкрасивіших готичних соборів Європи. Будівництво колосальної споруди почалося ще в 1344 році, і не було закінчено аж до 20-го сторіччя.

Будівництво готичного собору було розпочато в листопаді 1344 року. Покровителями собору стали архієпископ Ернест і король Чехії Карл IV. Собор Святого Віта проектувався, як місце коронації, скарбниця і родинний склеп. Зараз це сама пізнавана визначна пам’ятка Праги, поруч із такими шедеврами як Карлів міст і Астрономічний годинник.

Знайдіть для себе на сайті Royal Voyage авиа тур в Прагу з включеними ексурсіями, щоб побачити все на власні очі.

Першим архітектором був обраний Маттіас, який спроектував план собору в стилі французької готики, з перехідною базилікою і трансептом. На жаль, Маттіас дожив лише до завершення будівництва галереї і аркад.

За будівництво взявся молодий 23-річний німецький архітектор Петер Парлера. Він працював як за планом Маттіаса, так і використовував власні ідеї, зокрема реалізував свої задумки і створив унікальний звід у вигляді подвійних діагональних балок.

Петер попутно працював і над будівництвом Карлового мосту, і над низкою інших церков Праги. Після смерті архітектора були добудовані тільки хор і, частково, трансепт. За роботу взялися сини Парлера, якого змінив чех Майстер Петрілк. Спільними зусиллями вони добудували величезну вежу і південну частину собору.

Наступні кілька століть були періодом застою у будівництві, за численних воєн і фінансових негараздів. Рідкісні спроби добудувати споруду внесли в загальний ансамбль готичного собору елементи бароко.

Остаточна програма добудови собору Святого Віта була представлена лише в 1844 році. Під керівництвом архітектора Йозефа Краннера був відновлений інтер’єр, були ліквідовані елементи бароко. Західна сторона була побудована в класичному готичному стилі.

Надалі були залучені ще ряд архітекторів і декораторів. У 1920 році були декоровані вікна собору і, нарешті, після 600 років будівництва, собор Святого Віта був добудований.

Довжина головного нефа становить 124 метра, а висота Великої південній вежі — 96,5 метра. Портали кафедрального собору прикрашені безліччю скульптур, а так само кам’яних і бронзових рельєфів.

Джерело http://navkolosvitu.net.ua/

Бухта Халонг

Величественный и таинственный, вдохновляющий и поражающий воображение: всех слов не хватит, чтобы описать красоту этого чуда природы — залива Халонг. Попытайтесь представить себе более трех тысяч островков, поднимающихся из изумрудных вод залива Тонкин — и ваша фантазия и вполовину не будет так прекрасна, как виды бухты, от которой захватывает дух. Халонг — это идеальное произведение искусства, бесценная коллекция незаконченных скульптур, созданных руками самой природы.

 

В 1994 году это место было взято под защиту ЮНЕСКО со всеми островами, полными диких пляжей, гротов и пещер, заросших дебрями склонов, ниспадающих в лазурь Тонкина.

Читать полностью: http://tonkosti.ru/

Бразильський карнавал

Самый известный бразильский карнавал проходит в Рио-де-Жанейро с 1928 года. Торжественное открытие праздника всегда проходит в субботу, за семь недель до Пасхи. По традиции, в семь часов вечера мэр Рио-де-Жанейро на четыре дня передает бразды правления Королю карнавала. В эти же дни карнавал проходит во всех крупных и малых городах Бразилии. Самые большие и зрелищные карнавалы, кроме Рио-де-Жанейро, проходят в бразильских городах Сан-Паулу, Ресифи, Сальвадор, Форталеза.

Бразильский карнавал - это яркий праздник для зрителей, поражающий нескончаемой энергией, фантазией, зрелищностью и танцевальным мастерством участников. На самом деле, эти четыре дня карнавала - напряженное соревнование лучших бразильских школ самбы, а численность участников карнавального шествия в каждой школе составляет от 2 до 5 тыс. человек.

Джерело http://www.russobras.com/

Йеллоустоун

Йеллоустоунский национальный парк (Yellowstone National Park) — один из самых посещаемых в Америке, находится на севере страны, на территории трех штатов — Вайоминга, Монтаны и Айдахо. Парк знаменит многочисленными гейзерами, горячими источниками, водопадами, богатой живой природой и живописными ландшафтами. Этот международный биосферный заповедник, объект Всемирного Наследия ЮНЕСКО, стал первым в мире национальным парком (1 марта 1872 года).

С севера на юг протяженность Йеллоустоунского парка составляет 102 км, с востока на запад — 87. Протяженность асфальтовой дороги («Большой Петли»), проходящей через основные достопримечательности парка, около ~230 км.

 

Читать полностью: http://tonkosti.ru/

Львів туристичний

Львів наче створений для поетів, художників, музикантів... і туристів, шанувальників найпрекраснішого, бо він сам - як пісня, як легенда.

Львів - це місто багатовікової історії, розмаїтої культури, високого мистецтва, розвинутої науки, освіти, спорту, промисловості, а головне - щедрих, щирих і працьовитих людей.

Ансамбль Вірменської церкви Ахітектурні пам'ятки і археологічні знахідки, музеї і галереї, театри і концертні зали, національні традиції і обряди, ділова активність і зручні шляхи сполучення - все це робить Львів містом туризму. Місто з унікальними пам’ятками, розташоване в регіоні рідкісних екологічно чистих природно-кліматичних умов, претендує на набуття статусу туристичного центру світового значення.

Джерело: http://map.lviv.ua/lviv03.html

Фото:  http://lviv.travel/ua

БУХТА НАВАЙА

Одним з найбільш прекрасних пляжів називають цей райський куточок. Знаходиться він в Греції , на острові Закінф , назва йому дана поетична : «Пляж корабельної аварії ». А якщо дивитися по карті , орієнтуйтеся на пляж Навайа ( Наваджо ) . Від столиці острова до пляжу дістатися можна за півгодини , причому тільки на кораблі.

 

Місце неймовірно мальовниче і приємне для відпочинку: прямовисні вапнякові скелі , чистісінька блакитна вода , білий пісочок на березі – райський куточок ? Райський . А судно Панайотіс , яке колись потерпіло крах і так і залишилося тут , вже сприймається не як купа іржавого заліза , а як місцева визначна пам’ятка. Але на цей ласий шматочок прагне потрапити безліч туристів, тому якщо вам доведеться коли-небудь побувати в Закінфі , плануйте поїздку в бухту Навайа вранці або ввечері – коли народу тут найменше.

Джерело http://travelworld.org.ua

Острови Пхі-Пхі

Пхі- Пхі – невеликий архіпелаг в Таїланді , він же – один з популярних курортів. До складу архіпелагу Пхі- Пхі входять чотири крихітних острівця і два острови побільше. Місцеве населення живе на острові Пхі- Пхі- Дон , основний вид зайнятості тут , звичайно , рибалка і туристичний сервіс.

 

Туристів тут завжди багато: пальмові гаї , світло – золотисті , майже білі , піщані пляжі і прозора морська вода всіх відтінків бірюзового манять мандрівників . Інший великий острів архіпелагу , Пхі- Пхі- Лей , заселений. Але до нього постійно припливають судна всіх мастей – місцеві жителі лізуть на скелі в пошуках ластів’ячих гнізд , а туристи пірнають в пошуках підводних скарбів: на острівці досить багато бухт з теплою і чистою водою і багатим підводним світом. Пхі- Пхі- Лей також є кінематографічної пам’яткою – тут у 2000 році знімався фільм «Пляж» з Леонардо Ді Капріо в головній ролі.

Джерело http://travelworld.org.ua

Національний парк Какаду

Серед усіх збережених ділянок дикої природи національний парк Какаду площею 20720 км² є невеликою, але дуже важливою складовою, віддаленою і маловідомою, незважаючи на те що тут знімали фільм «Данді на прізвисько «Крокодил».

До сих пір його прикордонна свіжість залишається недоторканою, а 15-футові крокодили все ще ніжаться на мілководді чистої річки і на болотах.

У 1981 році Какаду удостоївся рідкої подвійної честі: ЮНЕСКО включила його в території Світової спадщини, як чудо природи, так і завдяки 5000 наскальних розписів, що прикрашають печери з пісковика – «найбільшим скупченням наскальних малюнків у світі», відповідно до місцевого музею. Малюнки можна класифікувати на три виразних періоду історії аборигенів, найдавніші з них були зроблені 2530000 років тому. Найбільш часто відвідують скелі Убірр в 43 км на північ від дирекції парку; в малюнках цих печерних «галерей» відображено життя аборигенів від кам’яного віку до XX століття.

Джерело http://travelworld.org.ua/

 

Фото http://banar.uol.ua

КРАСА ВИСОКОГІРНОГО ВЕРБЬЕ

Високогірний курорт Швейцарії Вербье розташований на висоті 1500м на сонячній терасі поблизу вершини Гран Сен Бернар.

Він займає четверте місце в світі серед найбільших гірськолижних областей. Вербье належить до регіону ” 4 -х долин “, який об’єднує в собі траси Вербье , Ненда , Цумаз , Вейсоназ і Валь Де Бань , об’єднуючи в собі наявність різноманітних трас , як для недосвідчених лижників , так і сильних. Тут знаходиться одна з найкращих “чорних” трас Європи. А наявність виняткових можливостей для ентузіастів катання на необладнаних трасах робить це місце особливо привабливим .

Завдяки своїй особливій популярності , курорт Вербье поставлений в один ряд зі знаменитими курортами Мерібел ( Франція ) і Вістлер ( Британська Колумбія ) . Кажуть , що Вербье – це те місце , де потрібно обов’язково побувати , і це зовсім нескладно пояснити . Важче буде пояснити , чого тут немає , бо тут є все: це круглий рік відкрита для сноубордистів і лижників велика зона катання з досить довгою вертикаллю , яка закінчується льодовиком , типово швейцарське селище з архітектурою в стилі шале і наявність чудових гірських пейзажів , багате на різні забави нічне життя і ще багато іншого.

Все це привертає величезну кількість лижників з усього світу . Тут зустрічаються жителі країн Північної Америки , Бенілюксу , Франції , Данії , Скандинавії , України , Росії.

Курорт Вербье не відрізняється своїм давнім минулим. Тут до 1925 г знаходилося літнє пасовище .

Джерело http://travelworld.org.ua/

ПЛІТВІЦЬКІ ОЗЕРА: ЧАРІВНІСТЬ І ЗАХОПЛЕННЯ

Своєю фантастичною природою Хорватія чарує і дивує туристів з першого погляду. Якщо ви плануєте відпочинок в Хорватії влітку , то , крім інших пам’яток , обов’язково відвідайте Плітвіцькі озера.

Національний парк під такою назвою знаходиться в центральній частині цієї країни. Травертинові греблі , які й утворюють озера , формувалися тут тисячоліттями , і сьогодні захоплюють відвідувачів парку своєю неймовірною красою. Також тут знаходяться іскристі водоспади і мальовничі печери , тому перебування в цьому парку обов’язково запам’ятається вам яскравими враженнями.

« Плітвіцькими озерами » цю красиву місцевість вперше іменував священик з Оточаца Домінік Вукасовіч , який в 1777 році відзначив цю назву в своїх записах. Через кілька століть , 8 квітня 1949 Плітвіцьким озерам присвоїли статус національного парку , а в 1979 р. вони були включені до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Аж до 1958 року цей красивий парк був закритий для відвідувань , і тільки потім тут почалося будівництво пішохідних доріжок і навіть маршрутів для екологічно безпечних електропоїздів , катерів і поромів . Купатися в озерах заборонено , як і влаштовувати в парку пікніки – це робиться для збереження природної рівноваги природи , яка ретельно оберігається місцевими екологами.

У процесі військових дій , які відбувалися тут в 1991 році , територія Плітвіцьких озер стала ареною для кривавих подій, що призвели до жертв . Але сьогодні парк повністю розмінований і активно розвивається в туристичному напрямку.

Джерело http://travelworld.org.ua/

Шрі-Ланка — рай земний

Шрі-Ланка — неймовірної краси острівна держава, розташована на відносно невеликому однойменному острові в південній частині континентальної Азії. Ще в кінці попереднього сторіччя лише деякі туристи знали про існування Шрі-Ланки, в той час як сьогодні тури на курорти цієї країни здобули надзвичайно високу популярність. Зараз відпочинок на Шрі-Ланці є одним з найбільш привабливих варіантів “екзотичного” проведення часу.

 

Джерело http://navkolosvitu.net.ua

Ботанічний сад ім. академіка Фоміна

Ботанічний сад імені Фоміна в Києві, що розташований за червоним корпусом Національного університету імені Т.Г. Шевченка, є одним з найстаріших у столиці України. Не дарма ж кияни люблячи називають його старий Ботанічний сад, воліючи багатьом галасливим розвагам неспішні прогулянки алеями цього саду. Під час заснування університетського корпусу виникло питання про заснування саду на пустирі, який прилягав до будівлі.Ініціатором закладки саду став архітектор В.І. Беретті, який і розробив проект. Існує легенда, що місце, де згодом виник Ботанічний сад, раніше належало Либеді, сестрі засновників Києва Кия, Щека і Хорива. Хоча університет Святого Володимира, як тоді називався Національний університет імені Т.Г. Шевченка, був заснований в 1834 році, офіційний дозвіл на заснування саду було отримано тільки в 1839 році з позначкою, що сад належить кафедрі ботаніки.

Джерело http://navkolosvitu.net.ua

Аббатство Мон-Сен-Мишель, Франция

«Мон-Сен-Мишель» — от этого названия веет очарованием, лирикой и нежностью. Но впечатление обманчиво: Мон-Сен-Мишель во Франции, на ее северо-западном побережье — это небольшой, скалистый и неприступный, остров-бастион.

Здесь — самая большая в Европе высота прилива (до 14 метров), стремительные волны, крутые скалы и зыбучие пески дна. Вода может отходить от острова на 18 километров, распространяясь вглубь побережья на 20 километров. Все это в течение нескольких веков делало остров неприступной крепостью.

Первые обитатели 92-метровой скалы, древние кельты, иллюзий не строили и дали ей емкое имя «Могильная гора». Кстати, тогда Сен-Мишель еще не был островом: вокруг простирался густой лес, уничтоженный впоследствии наступающим на сушу морем.

А нынешним именем остров обязан Архангелу Михаилу. Согласно средневековой легенде — тоже, впрочем, достаточно суровой — в 708 году Архангел Михаил поручил епископу близлежащего города Авранш построить на скале церковь. Страж райских ворот являлся святому отцу трижды, но епископ не был уверен, что правильно истолковал знамение. И только после того, как Архангел постучал ему по голове перстом (по другой версии — прожег епископу мечом рясу) — на острове началось строительство.

И пока на суше постоянно велись войны: ее захватывали викинги, норманны, бретонцы, англичане и другие воюющие стороны тех далеких лет — остров-крепость как ни в чем не бывало оставался незавоеванным и неразграбленным. Более того: параллельно, вплоть до XVI века, здесь продолжалось строительство аббатства и множества сопутствующих помещений.

Это, например, каменные клетки, в которых заключенный не мог ни стоять во весь рост, ни сидеть. При этом он был прикован к цепи, которая звенела при каждом движении узника. Поэтому со времен Французской революции, когда монастырь был закрыт, и до 1863 года остров использовался как тюрьма, нося ироничное название «Гора Свободы». Временами здесь содержалось до полутора сотен заключенных!

Конечно, остров-крепость Мон-Сен-Мишель это не только и не столько тюрьма, сколько бенедиктинское аббатство. Оно занимает площадь около 55 тысяч кв.метров, являясь уникальным образцом средневекового французского укрепленного монастыря. Высота от среднего уровня моря до вершины шпиля собора достигает ста семидесяти метров!

Свою неприступность Мон-Сен-Мишель утратил после строительства в 1877 году дамбы, связавшей его с материком. А спустя столетие на остров вернулись монахи, и в наши дни община насчитывает семь человек.

Но о безлюдности острова говорить не стоит: общее число туристов здесь ежегодно достигает 2-3 миллионов человек. Мон-Сен-Мишель объявлен национальным достоянием страны и включен в список всемирного наследия ЮНЕСКО. Его уникальная архитектура и строгая красота окружающей природы в сочетании с атмосферой средневековых тайн и легенд сделали этот остров-крепость второй по посещаемости достопримечательностью Франции, после Парижа.

Джерело http://www.airpano.ru/

Норвежские фьорды

Одной из самых живописных достопримечательностей мира являются фьорды: узкие, извилистые и глубоко врезающиеся в сушу морские заливы со скалистыми, высотой до 1000 метров, берегами. Встретить их можно по всей планете, от Чили до России, но об этом знают далеко не все. У большинства людей первая ассоциация со словом «фьорды» — «норвежские». В этой стране их сосредоточено больше всего, и они, возможно, самые живописные.

Появление фьордов — результат резких изменений направления движения тектонических плит: со встречного — на противоположное. Возникшие при таких экстремальных обстоятельствах разломы глубиной до 800 метров заполнялись морской водой. Нередко к появлению фьордов «прикладывали руку» и ледники: сползая вниз, они буквально раздвигали горы.

В любом случае, произошло это 10-12 тысяч лет назад. Много воды утекло с тех пор, а фьорды остаются величественным и радующим глаз памятником природы Норвегии.

При этом природа позаботилась о том, чтобы сделать фьорды непохожими друг на друга — так, чтобы любоваться ими не надоело никогда. Каждый фьорд имеет свои особенности. С точки зрения ЮНЕСКО, самыми важнейшими природными достопримечательностями Норвегии являются Гейрангер (Geirangerfjorden) и Нерёй (Nærøyfjord): именно они из всего множества норвежских фьордов за свою самобытную красоту были включены в список объектов всемирного наследия.

Возле Гейрангера создан Музей фьордов Норвегии, а Нерёй является самым узким фьордом в стране: при длине в 17 километров он местами сужается до 300 метров. Кроме того, исключительность им придают отвесные крутые скалы, возвышающиеся на 1400 метров над Норвежским морем и уходящие глубоко под воду. По ним струятся многочисленные водопады, а на высоте, удаляясь от краев обрывов, быстрые реки пересекают леса и ледниковые озера. Здесь также создано множество смотровых площадок, поскольку эти, наиболее знаменитые фьорды Норвегии, посещает множество туристов.

Вместе с Гейрангером, в число самых северных фьордов в западной части страны входит Нордфьорд (или Нур-фьорд, Nordfjorden). Он на 110 километров простирается от ледника Йостедалсбреен до самого океана, достигая в глубину 565 метров, а в ширину — 5 километров.

Йостедалсбреен (или Юстедальсбреен, Jostedalsbreen) — самый большой ледник в Европе. Его площадь равна 487 квадратным километрам; в наиболее широком месте он имеет толщину 600 метров и тянется на 60 километров. «Язык» ледника в районе Нордфьорда спускается с гор очень низко — так что его можно даже потрогать руками!

Но и это — не всё «самое-самое» в окрестностях Нордфьорда. Озеро Хорниндальсватнет, являющееся глубочайшим в Европе (514 метров) тоже находится здесь.

179-километровый Хардангер-фьорд (Hardangerfjorden) — третий по длине в мире и второй в стране. Его нередко называют «норвежским садом» и рекомендуют посещать в период цветения густо рассыпанных тут фруктовых деревьев. С Хардангера спадают великолепные водопады, в том числе Вёрингсфоссен высотой 145 метров. Неподалеку расположен национальный парк Фолгефонна, созданный для охраны гигантского — 207 километров! — ледника. А еще здесь можно увидеть самый маленький замок Скандинавии; он был построен в середине XVII века бароном Людвигом Розенкранцем.

Рекордсменом по своим размерам является Согне-фьорд (Sognefjorden): 204 километра в длину и 1308 метров в глубину. Благодаря этому Согне — не только самый длинный фьорд Норвегии, но еще и самый глубокий в Европе. В стране его уважительно называют «королем фьордов».

От него ответвляется множество других — более мелких, но не менее живописных фьордов Норвегии. Собственно, о каждом из них можно привести впечатляющие цифры, но это не отразит и десятой доли их значимости.

Норвежские фьорды ценны не только и не столько количеством своих метров (иначе ими интересовались бы лишь географы и математики). Этот природный памятник (или, скорее, целое явление) захватывает дух своей величественностью, удивительным сочетанием необычности и гармонии, неиспорченностью цивилизацией (при том, что заливы бороздят как крохотные рыбацкие суда, так и гигантские круизные лайнеры), чистотой и фантастическими красками воды, и... и не только.

Все это надо видеть и ощущать. Те, кто никогда не совершал путешествие к норвежским фьордам, смогут составить приблизительное впечатление с помощью наших панорам; а те, кто там уже бывал, надеемся, с удовольствием освежат незабываемые (иначе и быть не может!) впечатления от поездки в Норвегию.

Джерело http://www.airpano.ru

 

Акрополь, Афины, Греция

Афины — один из старейших городов мира: первое упоминание о нем относится к XV веку до нашей эры. Афины называют «колыбелью цивилизации»: это место, где родились демократия, западная философия, политические науки, литература, театр и Олимпийские игры.

Афины — земля богов: здесь, согласно верованиям древних греков, развернулась битва богини мудрости Афины и повелителя морей Посейдона. В честь победителя (вернее, победительницы) и был назван город. Правда, обиженный Посейдон отомстил, лишив местность воды. Это, конечно же, всего лишь один из прекрасных древнегреческих мифов, но факт остается фактом: нехватка воды здесь чувствуется и по сей день, а с учетом жаркой погоды в Афинах греки наверняка время от времени мечтают, чтобы в той легендарной битве победило другое божество...

В течение многих веков Афины были важнейшим культурным центром, крупным и могущественным городом. До наших дней сохранилось несметное множество достопримечательностей Афин, но самой знаменитой, бесспорно, является Акрополь. Собственно, само слово «Акрополь» означает всего лишь «верхний город», «возвышенное место» — такие места для строительства храмов божеств-покровителей создавались едва ли не в каждом греческом поселении. Но именно Акрополь в Афинах известен на весь мир; он, по сути, является таким же символом Греции, как Эйфелева башня в Париже или Кремль в Москве.

В древнейшие времена (650-480 годах до н. э) здесь, на на скалистом отроге площадью 300 на 130 метров, как и положено, размещались храмы и скульптуры многочисленных греческих божеств. Затем, в микенский период (XV-XIII вв. до н. э.), Акрополь был укрепленной царской резиденцией. При этом храмы то возводились, а то разрушались — в зависимости от мирного или военного состояния города на тот период.

Наиболее выдающийся вклад в облик Акрополя внесли архитекторы Иктин и Калликрат, построившие в 447-438 годах до н. э. Парфенон — гигантский храм в честь покровительницы этих земель, Афины-Девственницы (по древнегречески — Афина Парфенос, отсюда и название храма). И хотя до наших дней Парфенон дошел в полуразрушенном состоянии — именно его фасад с колоннами и является наиболее известной достопримечательностью Греции.

Парфенон был продуман в малейших деталях, совершенно незаметных постороннему наблюдателю, зато вносящих интересные оптические коррективы. Храм кажется идеально прямолинейным, на самом же деле в его контурах нет почти ни одной строго прямой линии. Например, угловые колонны в поперечном разрезе не являются круглыми, а в диаметре они — толще других. В противном случае они казались бы тоньше, зато благодаря этой технике все колонны зрительно смотрятся одинаковыми.

В течение всех веков существования Акрополя за него велась борьба. Так, с воцарением в Греции христианства Парфенон стал церковью Богоматери, а статуя Афины Парфенос была перевезена в Константинополь. В XV веке, после завоевания Греции турками, храм превратили в мечеть, к которой пристроили минареты, а один из храмов Акрополя, Эрехтейон, стал гаремом турецкого паши.

В XVII веке ядром с венецианского корабля была уничтожена почти вся центральная часть Парфенона, а затем неугомонные венецианцы еще и разбили несколько скульптур, пытаясь снять их. В начале XIX века английский лорд Элгин вывез все, что было возможно вывезти — от фризов до кариатид (и Греция до сих пор пытается убедить Великобританию вернуть эти памятники на место). Но мало того: турки постоянно мастерили подкопы с целью взровать Акрополь — им это не удалось, однако во время очередной баталии турецкое пушечное ядро сильно повредило храм Эрехтейон.

Только с конца XIX века наступил мирный период жизни Акрополя (если не считать постоянных забастовок музейных сотрудников). Его древний облик был по-возможности восстановлен, чудом уцелевшие оригинальные рельефы и скульптуры сейчас находятся в музеях Лондона, Парижа и Афин, а те скульптуры под открытым небом, что мы можем видеть в наши дни, являются копиями.

Безусловно, не только Акрополь и Парфенон являются достопримечательностями Афин. Город с долгой и легендарной историей сохранил множество отдельных памятников, зданий и целых кварталов. Исторические районы Агора и Плака, площади Синтагма и Омония, Афинский кафедральный собор, Национальный сад и многое, многое другое — приглашаем полюбоваться на живописные виды древних Афин с высоты птичьего полета!

 

Джерело http://www.airpano.ru/360Degree-VirtualTour.php?3D=Acropolis-Athens-Greece

Палац Потала, дивовижний царський палац та буддійський храмовий комплекс в Тибеті, Китай

Палац Потала (тиб. པོ་ཏ་ལ; вайлі: Po ta la; тиб. пін.: Bodala; кит. 布达拉宫) в місті Лхаса в Тибеті — царський палац та буддійський храмовий комплекс, є основною резиденцією далай-лами. Розташований на міському пагорбі. Загальна площа комплексу становить 260 тис. м². Назва палацу походить від санскритського слова potala – райська країна в буддійській міфології, де мешкають бодхисаттви Авалокитешвара і Тара. Такий ось відсвіт раю на Землі.

 

Побудований на пагорбі Марпа Рі в долині Лхаса, Палац Потала підноситься на 170 метрів і є найбільшою монументальною структурою в усьому Тибеті. Ранні легенди говорять про священну печеру, яка, як вважають, була місцем існування бодхисаттва Ченрезі (Авалокітешвара), якого на землі представляє далай-лама. Ця печера використовувалась як медитаційний притулок, Імператором Тибету Сонгтсеном Гемпо в сьомому столітті нашої ери. В 637 Сонгтсене Гемпо вирішив звести палац на цьому пагорбі

 

У такому вигляді будівля стояла до сімнадцятого століття, коли Далай-лама почав будівництво палацу в сучасному вигляді, в якому він простояв до цих пір. Спорудження існуючого палацу почалося в 1645 під час панування п’ятого Далай-лами, і до 1648 було завершене. Червоний Палац був добудований між 1690 та 1694; його спорудження вимагало великої кількість робітників – було задіяно понад 7000 робочих, 1500 художників і майстрів

 

У 1922 році тринадцятий Далай-лама відремонтував більшість каплиць і актових залів в Білому Палаці і відреставрував Червоний Палац. Палац Потала був пошкоджений лише єдиний раз за всю свою історію – під час тибетського повстання проти китайського вторгнення в 1959 році.

 

На відміну від більшості інших Тибетських релігійних структур, замок Потала не був зруйнований хунвейбинами (“червоними охоронцями”) протягом 1960-их і 1970-их. У результаті всі каплиці та їх експонати дуже добре збереглися

 

Палац Потала – величезна структура, що займає площу понад 300 000 квадратних метрів. Виконуючи численні функції, замок завжди був насамперед місцем проживання Далай-лами і його великого штату. Крім того, це було місце Тибетського уряду, де проводилися всі церемонії

 

Тут також розміщувалася школа для релігійного навчання ченців та адміністраторів. Це найпопулярніше місце Тибету серед паломників і туристів, через його велич і могили минулих Далай-лам. У межах Білого Палацу розташовані дві маленьких каплиці, що датуються сьомим століттям, ці каплиці – найстаріші і найсвятіші структури, які збереглися на пагорбі.

 

Тут також знаходиться статуя Потали, найповажніший артефакт, що приваблює тисячі тибетських туристів. Вона повністю покрита сухозлітним золотом загальною вагою в 550 кг. і інкрустована десятком тисяч дорогоцінних каменів. Решта похоронних статуй, значно поступаючись в розмірі, але також прикрашені величезною кількістю золота і коштовностей

 

В даний час палац Потала – це музей, активно відвідуваний туристами, в той же час залишається місцем паломництва для буддистів, які використовують його у своїх ритуалах. Через колосальну культурну, релігійну, та історичну важливость, в 1994 році палац був включений в список Міжнародної спадщини ЮНЕСКО.

Джерело http://vsviti.com.ua/2014/04/potala_palace/

Стародавнє місто Ель-Тахін, одне з найзагадковіших місць в Мексиці

Одне з найзагадковіших місць в Мексиці – загублений в джунглях Ель-Тахін. Це дивовижне древнє місто і найцікавіший археологічний об’єкт. Ель-Тахін (ісп. El Tajín) — археологічна ділянка і доколубове місто на півночі мексиканського узбережжя Мексиканської затоки. Місто Ель-Тахін було найважливішим поселенням класичної культури Веракрус і одним з найбільших міст Месоамерики класичного періоду. Сучасна археологічна ділянка розташована у штаті Веракрус, Мексика, більша частина в межах муніципалітету Папантла, а решта у муніципалітетах Коацінтла і Поса-Ріка[1]. Назва tajín означає «місто грому» тотонакською мовою, що було одним з імен тотонакського бога грому, блискавки та дощу.

Розташований у штаті Веракрус, Ель-Тахін довгі роки був прихований від людського уваги в зелених заростях тропічного лісу. Досі велика частина міста похована під шаром землі. З 150 будинків на сьогоднішній день розкопано всього близько 50. Але й цього достатньо, щоб уявити, яке значення мав місто в свій час.

 

Побудований в першому столітті нашої ери, імовірно тотонаками, Ель-Тахін був важливим адміністративним і церемоніальним центром. «Місто Грома» – саме так звучить його назва в перекладі на українську. У період розквіту Ель-Тахіна, який припав на IX – XIII століття, в ньому проживало близько 50 тис. чоловік.

З усіх збережених будівель особливо виділяються пірамідальні храми. Вони вважаються справжніми шедеврами древньої архітектури Мексики. Найбільшу популярність здобула «Піраміда ніш». Це дивовижна споруда складається з семи ярусів, в кожному з яких розташовані квадратні ніші. Їх число – 365 – стільки, скільки днів у році. Можливо, піраміда мала якесь практичне значення, чи просто символізувала календар. На її вершині розташовувалася традиційний майданчик для жертвоприношень.

У найвищій частині міста знаходиться Колонна будівля. Особливий інтерес в ньому викликають орнамент, що прикрашає ніші, і дах, покритий цементними плитами. Ніде в Середній Америці цемент в той час ще не був відомий. Ще один унікальний предмет в Ель-Тахіні – обличчя усміхненої людини. Це єдине подібне зображення того часу в Америці. Хто знає, скільки ще таємниць і дивних відкриттів ховається в стародавньому місті.

У 1992 році Ель-Тахін був внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Джерело http://vsviti.com.ua/2014/04/el-tajin-archaeological-ruins/

Угорщина туристична

Город Дьюла

Город Дьюла с населением в 32 тыс. человек , богатый памятниками искусcтва и являющийся историчеким курортом на водах , находится в юго-восточной Венгрии, непосредственно на венгеро-румынской границе , что делает каждодневным явлением в этой местности культурную многогранность и многокрасочность. Венгерские, румынские и немецкие традиции, переплетаясь, оказывают разнообразное влияние на привычки местных жителей, их кулинарию, музыкальную культуру и на мельчайшие детали повседневной жизни. Начало истории города можно отнести к первым годам XIV-ого столетия; здесь находится единственная сохранившаяся в центральной Европе средневековая крепость из кирпича. По достоинству заслуживший свою славу лечебно-спортивный комплекс (категория: ****), богатая речными ресурсами окрестная природа, кипучая культурная и фестивальная жизнь города в течение всего года дают посетителям возможность широкого выбора среди разнообразных программ. Скучать не приходиться. В 2008-ом году в честь 700-летия города Дьюле было присвоено звание Венгерского Города Культуры за тщательно сохраняемые исторические памятники культуры, за поддержку публичных коллекций и, не в последнюю очередь, за обширные культурные программы. Сегодня ”лето” здесь начинается с новогоднего концерта (1-ое января нового года) и продолжается до новогоднего бала (31-ое декабря старого года). Как говорят, „ в Дьюле всегда что-нибудь происходит”.

Латвія туристична.

Рига. Домський собор

Ризький Домський собор - кафедральний собор міста Риги , його символ і одна з головних визначних пам'яток . Є найбільшим середньовічним храмом країн Балтії. Назва собору походить від латинських виразів - Domus Dei ( Будинок Бога) і D. О. М. ( скорочення від Deo Optimo Maximo , всеблагої Найбільшому Богу).

В даний час - головне церковна будівля Євангелічно -Лютеранської Церкви Латвії.

Головною визначною пам'яткою Домського собору є його орган , встановлений в 1883-1884 роках.

Вражаючий орган заввишки в три поверхи включає в себе 6768 труб (за іншими відомостями - 6 718), металевих і дерев'яних, довжиною від 13 мм до 10 м.Орган має чотири клавіатури для рук і одну - для ніг. На пульті - 124 регістра і 47 важелів для включення різних допоміжних механізмів. Повітря подається за допомогою шести хутра. Найбільший з них має розміри 2,5 × 6 м. На момент споруди орган Домського собору був найбільшим у світі.

Твори для органу Домського собору писали, в числі інших, і такі відомі композитори, як Франц Ліст і Макс Регер .

В ансамблі Ризького Домського собору розташований найстаріший музей Латвії - Музей історії Риги і мореплавства . Він був заснований в 1773 році на базі приватної колекції лікаря Ніколауса фон Хімзеля .Зібрання музею нараховує близько 500 000 експонатів, пов'язаних з історією, культурою і побутом Риги, а також цінна колекція з історії латвійського мореплавства.

Боковая панель

Google Maps content is not displayed due to your current cookie settings. Click on the cookie policy (functional) to agree to the Google Maps cookie policy and view the content. You can find out more about this in the Google Maps privacy policy.